Рослинництво та ґрунтознавство

Селера є однією з найбільш цінних пряно-смакових рослин, технологія вирощування якої потребує вивчення і удосконалення залежно від певних ґрунтово-кліматичних умов. Враховуючи це, актуальним є підбір оптимальної площі живлення сортів культури для низинної зони Закарпаття. Досліди проводили у приватному господарстві (Ужгородський район, низинна зона Закарпаття). Селеру вирощували розсадним методом, у фазі 4-5 листків її висаджували у відкритий ґрунт за схемами: 45х20 см; 60х20 см; 50х30 см. Після висаджування рослин у відкритий ґрунт виявлено, що відчутне зростання висоти (більше ніж удвічі для обох сортів) було зафіксоване через 30 діб після висаджування. Найбільшої висоти через місяць після висаджування (11,0 см) досягали рослини сорту Яблучна на варіанті зі схемою розміщення 50×30 см, а у сорту Едвард – на варіанті з площею живлення 60×20 см (10,0 см). Встановлено, що зі збільшенням висоти рослин збільшувалася також кількість листків. Найвищу врожайність коренеплодів для обох сортів (Яблучна – 15,5 т / га, Едвард – 14,0 т / га) було зафіксовано для варіанту з площею живлення 45×20 см. Очевидно, що за рахунок розміщення більшої кількості рослин на одиниці площі, максимальну урожайність побічної продукції (листків) отримано на варіантах з цією ж площею живлення. У сорту Яблучна середня урожайність листків була на рівні 15,3 т / га, а у сорту Едвард – на рівні 14,0 т / га. 

селера коренеплідна, сорт, розсада, площа живлення, урожайність, побічна продукція