В статті подані значення та завдання різних способів та систем обробітку за вирощування сої за різних попередників. Встановлено, що мінімізація обробітку веде до підвищення щільності оброблюваного шару ґрунту і зменшення загальної щілинності (пористості). Найкращі умови для росту і розвитку сої складалися за проведення оранки та чизельного обробітку на 20–22см, де показники щільності і пористості ґрунту, залежно від попередника, варіювали від 1,28 до 1,33 г / см3 і від 49,0 до 50,9 % відповідно. За мілкого безполицевого і поверхневого обробітків ґрунту щільність формувалася у межах 1,36–1,39 г / см3 залежно від попередника, а пористість знижувалась до 46,5–47,8 %. Найвища серед досліджуваних обробітків щільність складення (1,38–1,43 г / см3 ) і найнижча пористість (44,9–46,9 %) ґрунту були на варіанті за прямої сівби. Найвища урожайність сої отримана після зернових колосових (3,5 0–3,70 т / га) за проведення безполицевого обробітку ґрунту на 20–22 см. Після кукурудзи на зерно і соняшнику найвищу урожайність культури 2,83 і 3,12 т / га отримано за проведення оранки на 20–22 см. За своєчасного і якісного проведення технологічних процесів попередник соя забезпечує урожайність рослин сої на рівні 3,33–3,42 т / га.
Напрями підготовки, спеціальності у сфері землеустрою, природничі науки