Рослинництво та ґрунтознавство

Дослідження показників родючості ґрунтів, що визначають їхню екологічну стійкість є актуальними, особливо в реаліях їхнього сучасного сільськогосподарського використання, за якого в багатьох регіонах країни проявляються деградаційні процеси. Визначення екологічної стійкості сірих лісових ґрунтів, які перебувають у тривалому сільськогосподарському обробітку проводили згідно з методичними підходами розроблених вченими на чолі з акад. О. Г. Тараріко. У статті наведено результати досліджень показників ґрунту та здійснено оцінку параметрів їхньої екологічної стійкості. Встановлено, що сільськогосподарське використання ґрунтів господарства із насиченням у сівозміні переважно культур інтенсивного типу – соняшнику, кукурудзи, сої та застосуванням важкої сільськогосподарської техніки призвело до проявів агрофізичної деградації у вигляді надмірної брилястості – 28,9 %, розпилення ґрунту – 7,62 % та підвищення щільності – 1,44–1,47 г/см3. Виявлено тенденції щодо прояву дегуміфікації ґрунтів господарства зумовлені прямо чи опосередковано їхнім інтенсивним сільськогосподарським використанням із насиченням просапних культур та низьким рівнем внесення органічних добрив. Вміст гумусу в темно-сірому ґрунті на оброблюваних полях після збирання сої становив 2,89 ± 0,11 %, на аналогічному ґрунті під лісосмугою – 3,75 ± 0,05 %. Зниження деградаційних процесів можна досягти введенням у сівозміну багаторічних трав, які у великій мірі, зменшать навантаження на ґрунт і суттєво покращать його структуру та вміст органічної речовини, а також будуть добрим попередником під пшеницю озиму та інші культури, підвищуючи не лише економічні показники господарювання, а й екологічну стійкість ґрунтів. Для тимчасового зупинення дегуміфікації необхідно створити умови для введення в систему удобрення збільшеної частки органічних добрив, а також максимальним використанням побічної продукції культур. 

гумус, структура, брилястість, пил, лісосмуга, щільність складення, агрофізична деградація, протидефляційна стійкість