Рослинництво та ґрунтознавство

У статті наведено результати досліджень систематичного застосування органічних і мінеральних добрив на параметри родючості сірого лісового ґрунту та формування продуктивності пшениці озимої. Встановлено, що в п’ятипільній польовій сівозміні спостерігається формування ґрунтових фонів із різними фізико-хімічними властивостями. Внесення підстилкового гною в дозі 60 т/га на фоні помірних норм добрив (N_50-100Р_30-60К_50-100) сприяло нейтралізації ґрунтового розчину до значень слабкокислої реакції (рН сол. – 5,1), тоді як за відсутності гною (мінеральна система удобрення) показник рН сол. і далі залишався у межах кислої реакції. Найефективнішою щодо гумусного режиму ґрунту, виявилась органо- мінеральна система удобрення (12 т/га гною + N₁₀₀P₆₀K₁₀₀) й органічна (12 т/га гною на 1 га сівозмінної площі) відповідно вміст загального гумусу становив – 1,30 % і 1,32 % що у відсотковому відношенні на 18 % і 20 % вище порівняно з варіантом без внесення добрив – 1,10 %. Оптимізацію показників поживного режиму (рухомих форм фосфору й калію) ґрунту на кінець ротації забезпечила органо-мінеральна система удобрення (N₁₀₀P₆₀K₁₀₀ на фоні 60 т/га гною). Визначено чітку тенденцію до підвищення (на 27 мг/кг ґрунту) вмісту рухомого калію, що компенсує постійний його дефіцит у ґрунті, та підвищення на 38 % рухомого фосфору. Найвищу продуктивність пшениці озимої (5,45 т/га) забезпечила органо- мінеральна системи удобрення (60 т/га гною + N₁₀₀P₆₀K₁₀₀), що на 78 % перевищує контроль (без добрив), за цих умов одержано найбільший приріст білка – 0,63 т/га.

вміст гумусу, азот, фосфор, калій, родючість ґрунту, система удобрення, урожайність, збір білка