В Україні площі, відведені під вирощування часнику, розширюються і станом на 2020 рік склали 1100 га, що зумовлено високою рентабельністю та стійким попитом як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Водночас оцінка існуючих та нових сортів часнику озимого має важливе значення для подальшого підвищення врожайності цієї цінної культури. Мета роботи - оцінити генетичне різноманіття досліджуваних сортів часнику озимого за ISSR-локусами та визначити найбільш продуктивні з них в умовах Лівобережного Лісостепу України. Для досліджень використовували сорти часнику озимого Дюшес, Любаша та Угорський (лінія 20-16). Найбільшу товарну врожайність (14,1 т/га) було отримано при вирощуванні часнику озимого сорту Любаша. Сорт Угорський (лінія 20-16) забезпечив урожайність 12,9 т/га, сорт Дюшес - 9,4 т/га. Формування врожайності часнику озимого на 12,3% залежало від особливостей сорту, вплив вегетаційного періоду становив 87,3%. Сорт часнику озимого Угорський (лінія 20-16) з As = 73,8% був агрономічно стабільним (As ˃ 70%). На основі проведених досліджень сформовано алельні формули (молекулярно-генетичні паспорти) сортів часнику озимого Угорський (лінія 20-16), Любаша та Дюшес. Досліджувані сорти часнику озимого містили декілька ампліконів, унікальних у межах досліджуваної групи. У сорту Дюшес унікальними локусами виявилися UBC812725 та UBC 812902, а у сорту Любаша - UBC 812791 та UBC 842702. Найбільше унікальних локусів мала лінія 20-16: UBC 812460, UBC812997, UBC826682, UBC8341283 та UBC846920. Розраховані коефіцієнти подібності Nei-Li свідчать про близьку генетичну відстань між досліджуваними сортами озимого часнику. Сорти Любаша та Дюшес генетично ближчі один до одного порівняно з сортом Угорський (лінія 20-16)
часник, сорт, Любаша, Дюшес, Угорський, урожайність, поліморфізм