Рослинництво та ґрунтознавство

Ячмінь озимий - цінна продовольча, кормова та технічна культура. Метою дослідження є встановлення та розробка економічно та енергетично обґрунтованого, достатнього біоресурсного потенціалу врожайності зерна ячменю озимого залежно від попередників в умовах Закарпаття України. Дослідження та розрахунки балансу доступної вологи в ґрунті показали, що в умовах Закарпаття він від'ємний і коливається від 250 до 1210 т/га, або 25-121 мм. Накопичення та ефективне використання доступної вологи в ґрунті залежить від кількості опадів та їх періодичності, чергування культур у сівозміні (попередників), системи обробітку ґрунту, удобрення, а також від ступеня забур'яненості полів. Найбільші запаси доступної вологи в ґрунті на період сівби озимого ячменю були після озимого ріпаку та гречки, найменші - після соняшнику і, особливо, кукурудзи на зерно. За осінньо-зимовий період запаси доступної вологи в метровому шарі ґрунту поповнилися на 21-35%, але закономірність по попередниках збереглася. Критичний період озимого ячменю за вологозабезпеченістю припадає на період колосіння – дозрівання зерна. Попередники ранніх строків збирання (озимий ріпак та гречка) позитивно впливають на накопичення та збереження вологи в ґрунті. Попередники пізніх строків збирання (кукурудза на зерно та соняшник) знижують вміст доступної вологи та її запаси до 18% порівняно з культурами ранніх строків збирання. В середньому за три роки найвища врожайність ячменю озимого була після гречки і становила 5,9 т/га, найнижча - після кукурудзи на зерно і була на рівні 4,9 т/га, що на 0,8 т/га нижче контрольного варіанту

вміст доступної вологи, ячмінь озимий, попередник, урожайність