Інтенсивне землеробство, засноване на монокультурних посівах, призводить до ерозії ґрунту, втрати біорізноманіття та хімічного забруднення. Одним зі способів мінімізації таких негативних наслідків є диверсифікація агроекосистем через використання змішаних культур, зокрема бобово-злакових травосумішок, які сприяють покращенню родючості ґрунту, підвищенню врожайності та стійкості посівів до біотичних й абіотичних стресів. Однак недостатня проінформованість про склад і ефективність таких травосумішок уповільнює їх широке впровадження в аграрне виробництво. Метою роботи було дослідження процесу формування люцерно-злакових травосумішок залежно від вмісту люцерни в їхньому складі та визначення найбільш продуктивних варіантів для зони Лісостепу Правобережної України, які здатні забезпечити високі й стабільні врожаї упродовж тривалого періоду. Дослідження проводилося в Лісостепу України впродовж 2021-2023 рр. на стаціонарних сівозмінах дослідного поля в навчально-дослідному господарстві Національного університету біоресурсів і природокористування України Агрономічної дослідної станції (с. Пшеничне, Білоцерківський район, Київська область). Випробувано кілька варіантів люцерно-злакових травосумішок із різною часткою люцерни (35-75 %) та застосуванням біостимуляторів (біочар, гумус екстракт). Експеримент проводився за схемою багатофакторного польового досліду з чотириразовою повторністю. Основним показником оцінки була врожайність травосумішок упродовж трьох років. Встановлено, що найбільш продуктивними були травосумішки з часткою люцерни в межах 65-75 %, що забезпечувало найвищу врожайність на рівні 35-37,6 %. Використання біостимуляторів сприяло підвищенню продуктивності, але надмірна кількість біологічних стимуляторів могла знижувати врожайність. Найвищу врожайність спостерігали на другий рік експерименту, що пов’язано зі збільшенням життєздатності рослин і сприятливими погодними умовами. Результати дослідження підтвердили, що оптимальне співвідношення люцерни і злаків у травосумішці є критичним чинником для досягнення стабільної врожайності. Ефективність біостимуляторів залежала від складу травосумішки та умов вирощування. Вирощування люцерно-злакових травосумішок із часткою люцерни 6575 % є ефективним способом підвищення врожайності та стабільності кормовиробництва. Використання біостимуляторів може додатково покращити продуктивність, проте їх ефективність залежить від конкретних умов. Отримані результати можуть бути використані для оптимізації структури посівних площ та впровадження екологічно сталих методів ведення сільського господарства
біорізноманіття; травосумішки; врожайність; стійкість посівів