У зв’язку з інтенсифікацією виробництва цукрового буряка в умовах короткоротаційних сівозмін зростає значення оптимального вибору попередника для забезпечення стабільної врожайності. Раціональне чергування культур є ключовим фактором підтримання родючості ґрунтів та зниження ризику фітосанітарних проблем. Метою роботи було оцінити вплив різних попередників на урожайність і збір цукру з урахуванням типу ґрунтів у Західному Лісостепу України. У дослідженні використано метод порівняльного аналізу продуктивності цукрового буряка після різних попередників на ґрунтах різного генетичного походження; статистичну обробку результатів проведено методом дисперсійного аналізу та регресійного моделювання. Було досліджено урожайність коренеплодів, рівень цукристості та валовий збір цукру після таких попередників, як озима пшениця, озимий ячмінь, соя та кукурудза. Було встановлено, що найвищу врожайність забезпечували зернові попередники (озимі пшениця, ячмінь), особливо на високопродуктивних ґрунтах. Було проаналізовано взаємозв’язок між типом ґрунту і ефективністю попередника: на карбонатних і піщаних ґрунтах урожайність після сої та кукурудзи знижувалась до 8,7-9,5 т/га. Було узагальнено, що родючість ґрунту пом’якшує негативний вплив менш сприятливих попередників. Було встановлено, що дія попередника істотно залежить від типу ґрунту: на чорноземах і лісових ґрунтах ефект зернових був найбільш вираженим. Отримані результати можуть слугувати основою для розробки регіонально адаптованих рекомендацій щодо структури сівозмін у бурякосіючих господарствах. Результати роботи можуть бути використані агрономами, консультантами та аграрними виробниками для удосконалення сівозмін та оптимізації технології вирощування цукрового буряка в умовах Західного Лісостепу
карбонатні ґрунти; тип ґрунту; продуктивність агроценозів; структурно-агрохімічні властивості; родючість ґрунтів