Метою роботи було експериментально визначити вплив різних систем мінерального та органічного удобрення на динаміку накопичення підземної біомаси міскантусу гігантського (Miscanthus × giganteus), інтенсивність ґрунтового дихання та потенціал депонування вуглецю в умовах лісостепу України. Дослідження проводили впродовж 2021-2025 років у двофакторному польовому досліді, де фактор А включав контроль, внесення леонардиту (100 кг/га) та повне мінеральне добриво N60P16K80, а фактор В – позакореневе підживлення гуматом калію у фазу кущіння, виходу в трубку та в обидві фази. Підземну біомасу визначали методом монолітів у шарі ґрунту 0-30 см, а біологічну активність ризосфери – методом закритих статичних камер. Встановлено, що маса кореневої системи міскантусу стабільно зростала протягом перших п’яти років вегетації і за оптимального поєднання N60P16K80 з дворазовим підживленням гуматом калію досягла 10,76 т/га у 2025 році, тоді як у контролі – 6,14 т/га. Надходження вуглецю в ґрунт з кореневою масою у цьому варіанті становило 4,52 т С/га, а максимальна інтенсивність ґрунтового дихання (432 мг CO₂/м²·год) зафіксована у варіанті з леонардитом і дворазовим застосуванням гумату калію. Виявлено високий прямий зв’язок між масою коренів та інтенсивністю ґрунтового дихання (r = 0,74), а побудована поліноміальна регресійна модель другого ступеня (r = 0,96) адекватно описує динаміку накопичення підземної біомаси та дає змогу прогнозувати її подальше зростання. Практичне значення роботи полягає в обґрунтуванні поєднаного використання мінерального удобрення та гумінових препаратів для підвищення продуктивності плантацій міскантусу, посилення вуглецедепонувальної функції агроценозу та стабілізації біологічної активності ґрунту
депонування вуглецю; ґрунтове дихання; леонардит; гумат калію; регресійна модель