Численними дослідженнями українських і зарубіжних вчених доведено, що одним із лімітуючих факторів отримання стабільних урожаїв сільськогосподарських культур є запаси продуктивної вологи в ґрунті, особливо в критичні періоди їх росту і розвитку. У статті наведено результати досліджень впливу трьох систем землеробства - індустріальної (контроль), органічної та біологічної та чотирьох варіантів основного обробітку ґрунту - оранки на 20-22 см (контроль), чизелювання на 20-22 см, дискування на 10-12 см, дискування на 6-8 см на запаси продуктивної вологи в ґрунті за вирощування пшениці твердої ярої. Результати досліджень показали, що найвищі запаси вологи в метровій товщі ґрунту на період сівби отримано за поєднання біологічної системи землеробства та чизельного обробітку, що дало змогу накопичити 199,1 мм у 2018 р., 179,6 мм у 2019 р. та 159,9 мм у 2020 р. доступної вологи в ґрунті. Застосування чизельного обробітку в поєднанні з індустріальною та органічною системами землеробства також виявилося переважним у всі роки спостережень над поєднаннями оранки та обома варіантами дискування з цими системами. Протягом вегетаційного періоду в усіх досліджуваних системах землеробства нульовий обробіток (чизелювання та дискування) забезпечував найвищі запаси доступної вологи в ґрунті. Проте оптимальним варіантом слід вважати поєднання органічної системи землеробства з чизелюванням на 20-22 см, яке забезпечило на період цвітіння 74,0 мм вологи у 2018 році, 93,7 і 90,9 мм у 2019 році та 90,9 мм у 2020 році, а на період збирання врожаю ці показники становили 61,0, 67,7 і 61,6 мм відповідно. Урожайність зерна пшениці твердої ярої в цьому варіанті була практично найвищою в досліді і становила 4,6, 6,7 та 5,6 т/га відповідно
індустріальна, органічна та біологічна системи землеробства, оранка, чизелювання, дискування, гідротермічний коефіцієнт, запаси доступної вологи в ґрунті, урожайність